НІКОЛА ТЕСЛА - ГЕНІЙ, ЯКИЙ ВИПЕРЕДИВ СВІЙ ЧАС

 

У період блекауту особливо думається про людей, які свого часу доклались до розвитку цивілізації і до створення таких благ, які нам зараз усім вкрай необхідні.

Серед таких людей - Нікола Тесла. Він вважав, що енергія існує довкола нас у невичерпній кількості, керує світом і може живити нашу техніку.

Таємничий, геніальний, гоноровий, імпульсивний, ніби відкритий ним змінний струм, творець маси відкриттів, при цьому сам ще й досі недовідкритий.

Кілька цікавих фактів про Ніколу Теслу, навіяних виставкою, яка відкрилась днями в Празі.

Одного разу до відомого американського винахідника Томаса Едісона підійшов юнак і простягнув йому записку. Там було написано: «Є лише дві геніальні людини в цьому світі: одна - це ви, а інша - юнак, який перед вами стоїть».

Він був сильним візіонером. Найпотужнішою лабораторією були його розум та уява. Ось що він писав про це: «Коли в мене з’являється ідея, я відразу беруся розвивати її в уяві: змінюю конструкцію, роблю покращення та подумки орудую приладом. Мені цілком байдуже, де запускати турбіну – в голові чи в майстерні. Я навіть помічу порушення балансу. Для мене немає різниці, результати однакові. Так я можу швидко розвивати та вдосконалювати ідею, не торкаючись ні до чого. Досягнувши поліпшення кожнісінької деталі винаходу й не знайшовши в ньому хиб, я надаю плодам свого розуму матеріальної форми».

До восьми років Нікола був слабким, нерішучим, схильним до крайнощів і піддавався впливу усіляких забобонів. Але потім до його рук потрапив історичний роман «угорського Вальтера Скотта» Міклоша Йошіки «Абафі» про Трансильванію XVI століття, і він навчився самоконтролю

Певний час Тесла мав маніакальний потяг до азартних ігор, і тут мало чим міг йому зарадити самоконтроль. Батько сварив його, але мати поводилася інакше. Ось як він про це згадує: «Вона розуміла людську натуру й знала, що врятувати людину може лише вона сама. Пам’ятаю, якогось пообіддя, коли я програв усі гроші й хотів зіграти ще, вона дала мені згорток банкнот зі словами: «Іди, розважайся. Що швидше програєш усе наше майно, то ліпше. Я знаю, що ти цим перехворієш…» Відтоді я був так само байдужим до будь-яких азартних ігор, як і до колупання в зубах».

Коли він вступив до Політехнічної школи, вирішив здивувати своїх батьків і впродовж першого року навчання незмінно починав роботу о третій ранку й не припиняв до одинадцятої вечора. Він старанно студіював фізику, механіку та математику, майже увесь свій вільний час проводив в бібліотеках і до всього страждав через манію доводити все, за що взявся, до кінця, але врешті зрозумів, що це не завжди того варте:

«Одного разу я почав читати праці Вольтера, коли дізнався, на своє розчарування, що цей монстр написав близько ста томів, надрукованих дрібним шрифтом, випиваючи за день по сімдесят два горнятка чорної кави. Справа мала бути зроблена, проте, дочитавши останню книжку, я дуже зрадів і зарікся: «Це востаннє!»

На рахунку Тесли - індукційний мотор, обертовий перетворювач, фазова система передавання енергії, парова та газова турбіни, котушка високочастотного трансформатора і багато інших винаходів. Але жоден проект, як зізнавався він, не вимагав від нього такого розумового напруження, як його омріяний бездротовий передавач енергії.

Винахідник був певен, що цей пристрій може відкрити ширші перспективи для поліпшення людського життя, ніж будь-який інший:

«За його допомогою людський голос та образ будуть відтворюватися будь-де, заводи користуватимуться енергією водоспадів, перебуваючи за тисячі миль від них, літальні апарати кружлятимуть навколо планети без упину, керована сонячна енергія створюватиме озера й річки для використання їхньої рушійної сили й перетворення безводних пустель на родючі землі. Його залучення до роботи телеграфічної, телефонної та подібних служб автоматично усуне атмосферні та інші перешкоди, які нині значно обмежують застосування бездротового передавання енергії».

Наприкінці життя (а прожив він 87 років) Тесла жалкував лише про те, що усвідомив себе винахідником, аж коли змужнів. Він вважав, що залишив би по собі ще більше, якби зрозумів своє істинне покликання тоді, коли ще був тим безтурботним і безпосереднім хлопчаком.

А ще він був франтом. І тепер на виставках та в музеях можна бачити його вишукані капелюхи, рукавички та черевики. Черевики людини, яка недаремно топтала цю землю.

(Джерело  Інтернет)